Я ненавижу свое тело
Его хотеньям нет предела
Ему все время дай и дай,
Пусть даже льется через край.
Хочет одеться лучше всех,
Будто бы в этом весь успех.
Наполнится хочет едой,
Залится не одной водой.
А от работы кони дохнут
Тело орет мне-уши глохнут.
Пусть трактор пашет-он железный,
Тебе работать не полезно.
Ну, а какие в нем желанья,
Только от них кошмар в сознаньи.
Болезни его злобно точат,
А выздоравливать не хочет.
То здесь болит, то там болит
И пост ему только вредит.
Слова пришли из Книги знанья,
Что тело-это Бога зданье.
В нем Дух Святой живет всегда,
Но ублажать нам плоть нельзя.
Прикрыто строгою одеждой
И надо быть большим невеждой
Дать вместо спорта ему торт,
Чтобы огромный был живот.
Заботиться о плоти надо,
Но ставить похотям преграду.
Духу над телом власть отдать,
Чтоб не пришлось ему страдать.
В единстве-дух, душа и тело,
Как просто все, все в этом дело.
Прочитано 7637 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 4,25
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
